Мрія про капітуляцію. Як образ перемоги над нацистською Німеччиною впливає на війну в Україні?
У ході нинішньої війни і Україна, і Росія постійно намагаються використати у своїх інтересах пам'ять про перемогу над нацистською Німеччиною.
Україна порівнює з нацистським режимом Росію, яка напала на сусідню країну з метою захоплення території, і закликає світову спільноту покарати РФ за порушення норм міжнародного права, так само як і було покарано Німеччиною 1945-го.
У Росії ж українська влада іменується "нацистами" та "спадкоємцями Гітлера", спираючись на знесення пам'ятників радянським солдатам і воєначальникам, шанування дивізії СС "Галичина" та ОУН-УПА, постійні заяви про "радянську окупацію" тощо.
Однак ще важливіше, що в обох країнах те, як закінчилася війна з Німеччиною (беззастережна капітуляція), сприймається як ідеальна модель завершення та нинішньої війни. Підписання капітуляції в Берліні – найсильніший образ, знайомий із дитинства кожній людині і в Україні, і в Росії. А тому для багатьох єдино прийнятний варіант – це капітуляція супротивника як німців 1945-го.
Тим більше, якщо ти вважаєш, що твоя країна воює з "нацистами", то про що інше може йтися, окрім як про війну до беззастережної капітуляції такого ворога?
Однак в історії далеко не всі війни закінчуються такою однозначною точкою як Друга світова.
Якщо жодна із сторін не розгромлена повністю (а саме цей нинішній стан на фронті в Україні), тоді є лише два варіанти.
Перший – укласти угоду на тих чи інших умовах про подальше мирне співіснування та відновлення відносин. Домовитися "перевернути сторінку історії" і далі жити кожен своїм життям, не заважаючи один одному, не створюючи "трибунали з воєнних злочинів", не вимагаючи повернути "споконвічні землі" або виплатити репарації (якщо тільки одна зі сторін не погодиться виплатити їх добровільно в рамках загальної нормалізації).
Найбільш близький до цієї моделі приклад – відносини між Фінляндією та СРСР після Другої Світової війни. Коли фіни погодилися зі втратою частини території, проголосили нейтральний статус, а СРСР поважав суверенітет Фінляндії, не робив спроб залучити країну до соціалістичного табору аби зробити її "16-ю союзною республікою".
Чи є готовність на даному етапі у влади України та Росії йти цим шляхом – питання, швидше, риторичне. Бажання таке не проглядається і близько. Принаймні поки що.
Альтернативний варіант примирення – заморозка війни. Припинення вогню по лінії фронту, ворожі відносини між двома країнами, які можуть періодично призводити до нових воєн. (як між Індією та Пакистаном, наприклад), провокувати стан постійної "гібридної війни" (як на Донбасі до 2022 року), або ж обходитися довгий час без військового загострення (як уже понад 70 років у Кореї).
Технічно це зробити просто – достатньо угоди про припинення вогню. Крім того, і Україна, і Росія можуть скористатися тим, що перемир'я дуже потрібне Трампу і отримати від нього за згоду на угоду будь-які бонуси. Київ – гарантії постачання зброї (плюс у комплекті – прискорення вступу до Євросоюзу). Москва – визнання російського статусу Криму, зняття санкцій, блокування вступу України до НАТО.
Однак і цей варіант для багатьох і в Україні (і серед її союзників на Заході), і в Росії є "капітулянським". Вони хочуть повної перемоги, як 1945-го, як вони бачили у фільмах про Другу світову. Розраховуючи, звісно, виявитися переможцями.
Це стратегія "війни до переможного кінця", яка, однак, може привести кожну зі сторін не до перемоги, а до повного виснаження та обнулення перспектив розвитку на десятиліття вперед.
Завершення війни навіть просто по лінії фронту – саме собою буде перемогою і для України, і для Росії. І що швидше війна закінчиться, то менш катастрофічними будуть її наслідки для майбутнього двох країн. Тим більше шансів на розвиток та відновлення.
