80 років тому було розгромлено нацистську Німеччину та закінчено Другу Світову війну в Європі.
"Країна" за останні роки неодноразово публікувала докладні історичні реконструкції подій тієї війни.
Зараз ми представляємо добірку 15 найбільших битв війни, які визначили її перебіг і кінцевий результат.
Зазначимо, що ми брали лише європейський та африканський театр воєнних дій – там, де безпосередньо йшла війна з Німеччиною.
У Другій Світовій війні був ще один театр – азіатсько-тихоокеанський. Там, де йшла війна з Японією. Але вона закінчилася не у травні, а у вересні 1945-го. А тому про неї ми розповімо згодом окремо.
1. Розгром Польщі (операція "Вайс", 1-14 вересня 1939 р.)
Польські артилеристи на позиції у протитанкових гармат
Хоча формально "польська кампанія" німецького вермахту тривала до 6 жовтня, Польща як реальна бойова сила перестала існувати два тижні після початку війни: вже 14 вересня німці повністю оточили Варшаву. З цього моменту йшлося лише про спроби польського керівництва та збройних сил прорватися до нейтральної Румунії.
Головне значення цієї битви – ліквідація німцями другого (східного) фронту, що дозволило перекинути основні сили захід проти Франції.
Часто однією з причин швидкої поразки Польщі називають наступ на неї зі сходу Червоної Армії, яка зайняла територію західної України та Білорусі. Однак воно почалося вже після того, як поляків де-факто було розбито (17 вересня).
Куди більшу роль розгромі Польщі зіграла нездатність (чи небажання) Франції та Британії організувати наступ у перші дні війни на західному фронті, щоб відволікти німецьких сил і допомогти польському союзнику. Але для них швидкий розгром поляків також став несподіванкою, бо вони готувалися взяти Німеччину змором у позиційній війні на зразок Першої світової.
2. Розгром Франції (операція "Гельб", травень-червень 1940)
Німецькі війська входять до Парижа 1940 року
Швидкий розгром і капітуляція Франції (яка до того вважалася державою з однією з найсильніших армій у світі) мали глобальне значення для подальшого ходу Другої світової війни, оскільки встановив повне панування Третього Рейху в континентальній Європі.
Це поламало "генеральний план" Сталіна, виходячи з якого він у серпні 1939 року пішов на укладання пакту про ненапад із Гітлером. Сталін, маючи перед очима досвід Першої світової війни, розраховував, що і нинішня війна також буде довгою позиційною бойнею. І, з часом, коли німці сильно виснажать свої сили у війні з Францією, вдарити по них зі сходу, добившись швидкої перемоги "малою кров'ю та на чужій території".
Але розгром Франції стався дуже швидко у тому, щоб Сталін міг якось встигнути втрутитися. З того часу напад Німеччини на СРСР став неминучим. Було лише питання в тому, що в першу чергу зробить Гітлер – спробує захопити Британію або розпочне війну проти Радянського Союзу.
І одну із важливих ролей у визначенні цього вибору зіграла наступна битва – битва за Британію.
Докладніше про розгром Франції можна прочитати тут.
3. Битва за Британію (10 липня – 30 жовтня 1940)
Спостерігач на даху у Лондоні
Йдеться не про класичну битву, а про протистояння німецьких та британських авіацій та ППО. Фактично було виграно британцями, оскільки ВПС Німеччини (люфтваффе) не змогли виконати завдання з виведення Британії з війни шляхом масованих бомбардувань.
Щоправда, якби Гітлер продовжував атаки високої інтенсивності й надалі, то, швидше за все, панування в повітрі він би набув – військово-промисловий потенціал Німеччини та захоплених нею країн Європи був тоді набагато потужнішим за британський. Це частково у своїх мемуарах визнавав і Черчілль, який писав, що якби німці послідовно нарощували силу ударів, то могли б досягти успіху.
Проте, сильний опір британців став одним із факторів, чому Гітлер вирішив переключити свою увагу на схід. Тим більше, що після війни СРСР та Фінляндії німці зробили висновок (невірний, як потім з'ясувалося) про крайню слабкість Червоної армії.
Пізніше вже після війни відомий гітлерівський диверсант Отто Скорцені висунув конспірологічну теорію, що рішення Гітлера напасти спочатку не на Британію, а на СРСР стало наслідком змови генералітету Вермахта і військової розвідки "Абвера", які не любили нацистів і бачили у британців своїх потенційних. А тому, за версією Скорцені, давали Гітлеру завищені оцінки потенціалу Британії та занижені – потенціалу Червоної Армії.
Але історія не знає умовного способу. Гітлер вирішив напасти на СРСР, а не намагатися захопити британські острови і, повторимося, повітряна битва за Британію відіграла важливу роль.
4. Операція "Барбаросса" - вторгнення до Радянського Союзу (літо 1941)
Початок операції "Барбаросса"
Найсуперечливіша за своїми результатами операція історія війни.
З одного боку, за перший місяць після нападу на СРСР Вермахт завдав тяжких втрат Червоної армії, знищив більшу частину ВПС, захопив величезні території. З іншого боку вже в серпні через сильний опір і контрудари Червоної армії план "Барбаросса" впав і німці не змогли досягти поставлених ним цілей - за 2-3 місяці взяти Москву і вийти на лінію Астрахань-Архангельськ. Далася взнаки колосальна недооцінка як боєздатності радянських військ, так і волі народу до опору, а також в цілому потенціалу Радянського Союзу.
При цьому результати гітлерівської армії могли бути ще скромнішими. Всупереч поширеній думці, що в перші тижні війни Червона армія була розгромлена на всіх фронтах, насправді оборона на більшості фронтів (Північно-Західний, Південно-Західний, Південний) не посипалася і була досить затятою. І лише катастрофа західного фронту Червоної армії, яка була обумовлена слабкістю командування та нестачею сил на цьому напрямку, дозволила німцям здійснити глибокий прорив на радянську територію, що спонукало Червону армію відступати і на інших фронтах.
Докладніше про напад Гітлера на СРСР читайте тут.
5. Битва під Москвою (30 вересня 1941 – 7 січня 1942)
Радянські танки Т-26 проїжджають сільською вулицею 10 жовтня 1941 року
Перша глобальна поразка Третього Рейху у Другій світовій. Мало величезне психологічне значення, оскільки вперше німці не виконали тактичне завдання та втратили завойовані території. До того ж символізм не взятої Гітлером столиці супротивника став для всього світу доказом того, що СРСР може перемогти в цій війні.
По-багато, був визначений двома чинниками.
По-перше, провалом операції "Барбаросса", через що німцям довелося з "колес" переписувати всі військові плани, що не могло не позначитися на підготовці наступу.
По-друге, рішенням Японії напасти на США. Для командування Червоної Армії стало зрозуміло, що японці на радянський далекий схід не підуть, тому воно змогло перекинути звідти сили на захист Москви.
У будь-якому випадку, після перемоги під Москвою СРСР отримав можливість одужати від першого удару і підготуватися до тривалої війни, яка для Німеччини не обіцяла нічого доброго. Особливо з огляду на те, що у війну якраз у грудні 1941 року вступили і США.
6. Харківський котел (12-28 травня 1942)
Колона радянських військовополонених йде Харковом
Став наслідком переоцінки військовим та політичним керівництвом СРСР своєї готовності зробити повний перелом у ході німецько-радянської війни.
Під впливом успіху під Москвою воно вирішило провести глобальну операцію з розгрому Вермахту на південній ділянці фронту, проте сил вистачило тільки для локальної Барвінківсько-Лозівської операції, в результаті якої на південний схід від Харкова утворився виступ.
Німцям вдалося "зрізати" цей виступ і знищити у казані дві радянські армії. На східному фланзі котла в обороні радянських військ утворилася діра, яка визначила весь перебіг військових подій найближчих місяців: вона дозволила вермахту практично безперешкодно наступати і за півтора місяці дійти Сталінграда та передгір'я Кавказу. І СРСР, як і рік тому, знову опинився у критичній ситуації.
Докладніше про харківський казан читайте тут.
7. Сталінградська битва (17 липня 1942 – 2 лютого 1943)
Генерал-фельдмаршал Фрідріх Паулюс здається в полон у Сталінграді 31 січня 1943 року
Вважається переломним моментом усієї війни, оскільки саме після неї весь світ остаточно повірив у перемогу Радянського Союзу та антигітлерівської коаліції.
Закінчилася катастрофою для Вермахта та його союзників, які втратили у "сталінградському казані" п'ять армій. Діра, що утворилася в німецькій обороні, дозволила тепер уже Червоній армії безперешкодно наступати і за місяць повернутися приблизно на ті ж позиції, які вона мала до "харківського котла".
Однак ця битва ще не означала розгрому Вермахту. Він залишався потужною силою і утримував решту фронту. Остаточний перелом стався лише у 1943 році під час двох найбільших битв – Курської та форсування Дніпра. Але про них ми розповімо нижче.
8. Битва при Ель-Аламейні (23 жовтня - 5 листопада 1942)
Командувач британськими військами Бернард Монтгомері спостерігає за просуванням своїх військ у листопаді 1942 року
Розгром британцями німецько-італійських військ, які наступали Єгипет. Обумовила поразку Німеччини та Італії на африканському театрі військових дій.
Вважається, що у війні з Гітлером цей ТВД був другорядним. Проте, битва під Ель-Аламейном все ж таки мала серйозне значення – не дозволила німцям захопити Єгипет та Суецький канал і піти далі на Близький схід. Якби туди дійшов Вермахт, то араби, Туреччина та Іран могли б перейти на бік Гітлера (тим більше, що на Близькому сході були сильні антибританські та пронімецькі настрої), що загрожувало відкриттям проти СРСР другого фронту з півдня.
Крім того, битва при Ель-Аламейні створила передумови для повного розгрому німців та італійців в Африці, де союзники створили потім базу для майбутньої висадки в Італії.
9. Курська битва (5 липня - 23 серпня 1943)
Радянська піхота на марші. Курська битва, 1943 рік
Розгром німецьких військ Червоної армії. Ця перемога позначила остаточну втрату Вермахтом ініціативи на Східному фронті та знищення його наступального потенціалу.
Докладніше про Курську битву читайте тут.
10. Висаджування союзників в Італії (3-17 вересня 1943)
Війська союзників висаджуються на узбережжя Салерно під артилерійським обстрілом. Вересень1943р.
Мала велике символічне значення, оскільки війська антигітлерівської коаліції вперше з травня 1940 року з'явилися в західній Європі. Також вона вивела з війни Італію - хай і слабкого, але союзника Німеччини. Однак, у суто військовому відношенні мала не таке велике значення, оскільки призвела лише до перекидання невеликих німецьких сил на Апеннінський півострів. Німцям для стабілізації фронту тут не знадобилося багато військ через вузькість "італійського чобота" і – відповідно – невелику лінію бойового зіткнення з союзниками.
11. Форсування Дніпра (24 серпня – 23 грудня 1943)
Радянські солдати готують плоти та човни до переправи через Дніпро
В історії вважається менш важливою подією, ніж битва під Москвою, Сталінградська чи Курська битви, хоча її стратегічне значення, мабуть, більш вагоме. Після серії важких поразок Німеччини залишалися лише два варіанти розвитку подій: або повна капітуляція Третього Рейху, або стабілізація фронту за будь-яким рубежем, на якому можна створити непереборну оборону, спираючись на яку Гітлер міг би виторговувати умови миру без капітуляції, сіючи різниця між СРСР і західними союзниками.
Єдиним можливим кордоном для такого варіанту був якраз Дніпро. І якби Вермахту вдалося втримати весь правий берег цієї річки до грудня 1943-го, Гітлер отримав би можливість протягом зими створити той самий "Східний вал", про який його пропаганда заговорила після Курської битви.
Однак Червона армія в ході осіннього наступу зуміла, хай і ціною чималих жертв, взяти Київ та утворити плацдарм на правобережжі Дніпра, що зруйнувало всі плани будівництва "Східного валу".
Саме тоді, у листопаді 1943 року, стало ясно, що Друга світова має лише один сценарій фіналу – капітуляцію Третього Рейху. Це призвело до цілого ланцюжка подій – у тому числі й прискорило відкриття другого фронту.
Докладніше про форсування Дніпра читайте тут.
12. Висаджування союзників у Нормандії (відкриття другого фронту, 6 червня 1944)
Висадка військ американської 1-ї піхотної дивізії. Пляж Омаха. Ранок 6 червня 1944 року
На момент початку цієї операції корінний перелом у війні вже відбувся, але відкриття другого фронту значно прискорило її закінчення. Також вона визначила той факт, що майже всю Західну Європу взяли під контроль американсько-британські війська, а чи не Червона Армія. Що вже після війни, дозволило американцям сформувати на континенті західний блок країн для протистояння СРСР.
Докладніше про відкриття другого фронту читайте тут.
13. Операція "Багратіон" (23 червня - 29 серпня 1944)
.jpg)
Колона 9-ї армії вермахту, розгромлена ударом з повітря неподалік Бобруйска.
Найблискучіша перемога Червоної армії та найважча поразка Вермахту. Щоправда, у "сталінградському казані" Німеччина та її союзники втратили більше військ, ніж німецька армія в Білорусі, але в тій битві й радянські втрати були високими. Операція "Багратіон" стала першою і єдиною битвою, в якій безповоротні втрати Вермахту виявилися вдвічі більшими, ніж у Червоної армії. При цьому до літа 1944 Німеччина втратила майже всіх своїх союзників, і її власний людський потенціал вже не міг заповнити дірку, що утворилася після білоруської операції радянських військ. Операція "Багратіон", як і висадка, що проходила трохи раніше в Нормандії, значно прискорила розгром Німеччини.
14. Наступ Німеччини в Арденнах (16 грудня 1944 – 29 січня 1945)
Німецька штурмова самохідка StuG III ausf G, під час Арденнського наступу, 1944
Останній локальний успіх німецької армії. Оскільки вже було очевидно, що поразка Третього Рейху неминуче, наступ у бельгійських Арденнах мав не військову, а політичну мету – довести західним союзникам, що Вермахт все ще є серйозною військовою силою, і переконати їх у необхідності перемир'я спільного протистояння Червоної армії.
Британсько-американські війська, які протягом півроку не стикалися з серйозним опором німців, не чекали з їхнього боку наступальних дій, і в результаті вермахт прорвав фронт союзників, захопивши 30 тисяч полонених.
Якби не було Східного фронту, можливо, Гітлеру вдалося б ліквідувати Західний, але вже на початку січня радянські війська почали наступ у районі Будапешта, і німцям довелося зупинити свій наступ, щоб перекинути частину сил на схід.
В результаті наступ у Арденнах не досяг своїх цілей. Однак воно затримало наступ американо-британських військ на Німеччину на 6 тижнів і, багато в чому, зумовило той факт, що Берлін взяли радянські війська.
15. Битва за Берлін (24 квітня - 2 травня 1945)
Прапор Перемоги над Рейхстагом. Фото Євгена Халдея. 2 травня 1945
Фінальна точка війни. Взяття столиці Рейху.
Давно вже йдуть, щоправда, суперечки, чи треба було Берлін брати штурмом або досить було його оточити, щоб зменшити втрати (у ході боїв за Берлін загинуло 80 тисяч радянських солдатів). Однак для оточення такого величезного міста знадобилося також чимало сил. Крім того, на стані облоги столиця Німеччини могла триматися тижня і навіть місяці. Тим більше, що там був би Гітлер. І війна закінчилася б точно не в травні 1945-го.
Крім того, для Сталіна, який приймав рішення про штурм Берліна, було важливим питання швидкості, з якої місто впаде, оскільки це прямо впливало на повоєнні розклади в Європі, а також на відносини з союзниками, які ставали дедалі непростішими.
Штурм Берліна було завершено 2 травня. Гітлер покінчив життя самогубством і вже за тиждень Німеччина капітулювала.
