Напередодні ратифікації українським парламентом угоди про надра зі США в Україні розгортається масштабна кампанія на підтримку цієї угоди.
Воно описується як великий успіх Зеленського і як супервигідна для України домовленість як в економічному, так і у військово-політичному плані, що гарантує американські інвестиції та продовження військової допомоги, яка, за даною версією, включатиметься як внески до створюваного інвестиційного фонду (тобто, по суті, продовжуватиме передаватися безкоштовно).
Приблизно в тому ж ключі оцінюють цю подію і багато західних ЗМІ, і навіть деякі російські Z-блогери.
Проте дані оцінки не враховують вихідні причини підписання угоди.
У Трампа, відколи він почав предметно займатися переговорами щодо України, було, по суті, лише дві вимоги до Києва – погодитися на припинення вогню і підписати ресурсну угоду (причому ідею останньої підкинув Трампу сам Зеленський, не чекаючи, однак, у що, за підсумком, виллється інтерес президента США до українців).
Обидві умови Зеленський виконувати не хотів. Він спочатку був проти перемир'я по лінії фронту, називаючи це "капітуляцією" перед Росією, а ресурсну угоду сприймав як можливість "продати повітря" американцям – пообіцяти їм щось невизначене в майбутньому (якісь "рідкоземельні метали", яких невідомо скільки в Україні і чи невідомо вигідна їхня видобуток). Або навіть не лише на постачання зброї, а й на гарантії безпеки, наближені до 5-ї статті НАТО (з фактичними зобов'язаннями США вступити у війну у разі нового нападу РФ на Україну).
Проте Трамп жорстко продавив Зеленського з обох питань.
Спочатку він досяг згоди Києва на припинення вогню (ще в березні). А тепер було підписано і ресурсну угоду.
І якщо перемир'я по лінії фронту об'єктивно вигідне Україні (хоч, можливо, й не вигідно Зеленському), то від угоди надрах навіть у її нинішньому вигляді для України нічого вигідного немає.
Почнемо з того, що сама суть угоди прихована у двох додаткових угодах, які ніхто не оприлюднить, хоча багато джерел кажуть, що вони вже підписані. І це вже наводить на думку, що там є речі для України аж ніяк не переможні.
Але навіть із тієї досить абстрактної угоди, яка вже оприлюднена, випливає, що американські компанії матимуть ексклюзивні привілеї щодо практично всіх найважливіших корисних копалин, які залягають в Україні.
При цьому жодних зобов'язань щодо інвестицій у створюваний фонд у американців немає (є лише обов'язок України вносити туди 50% від ліцензій на нові проекти з видобутку корисних копалин).
Але навіть якщо американські інвестиції і будуть, то очевидно, що для України було б вигідніше мати ситуацію, за якої інвестори з різних країн мали б рівний доступ до родовищ і могли б за них конкурувати, внаслідок чого країна отримала б найкращі умови.
Також Вашингтон наполягає, що ця угода дозволить їм повернути вже надану Україні допомогу. І хоч це в оприлюдненому документі прямо не прописано (українська влада наголошує на тому, що ніякого визнання боргових зобов'язань там немає), але, використовуючи передбачені угодою привілеї, американці справді можуть заробити чималі гроші.
Також у тексті угоди немає жодних гарантій безпеки, які раніше вимагав Зеленський. Теза американців, що "росіяни не наважаться напасти на Україну, бо там у нас буде інтерес у родовищах", навряд чи можна сприймати серйозно.
США старанно уникали прямих зіткнень із РФ усі роки війни, побоюючись ядерної конфронтації. І навряд чи вони змінить цю концепцію та будуть готові воювати з Росією заради захисту родовищ.
Аргумент, що "нинішня угода - це успіх, тому що набагато краще, ніж пропонувалося Трампом раніше", схожий на "успіх" жертви рекетира, який в рахунок погашення неіснуючого боргу вимагав собі квартиру, але за підсумком "під час конструктивних переговорів" погодився забрати лише машину.
Тобто українська влада пішла на угоду вимушено, оскільки альтернативою її не підписанню був би повний розрив відносин із США та блокування всієї американської допомоги.
Водночас, очевидно, Зеленський має намір отримати вигоду з ситуації.
По-перше, вирішити головне для себе питання – спробувати обміняти підписання угоди на гарантії Вашингтона на перебування при владі.
По-друге, "перетягнути", загалом, США на свій бік на тему війни в Україні, переконавши Трампа посилити тиск на Росію та продовжити американські поставки зброї (за рахунок внесків до інвестиційного фонду).
Однак це можливе лише при збігу двох умов. Перше – якщо Трамп та Путін не домовляться за умовами завершення війни. Друге – якщо Вашингтон у принципі готовий далі постачати зброю Україні та тиснути на Росію.
Хоча, безумовно, ймовірність того, що США просто "умиють руки" та припинять підтримку України після підписання сировинної угоди, значно знизилися.
Що теоретично підвищує шанси на те, що Москва погодиться на запропонований Трампом мирний план з припинення вогню (тим більше, як ми вже писали, цей план Росії об'єктивно вигідний). Бо надії у Кремля на те, що США залишать Україну "віч-на-віч" з РФ після підписання угоди знизяться.
Також, до речі, може зрости й зацікавленість у якнайшвидшому досягненні домовленостей з Путіним і в Трампа, оскільки без припинення бойових дій угода надрах фактично не працюватиме.
Однак, на практиці, угода навряд чи стане головним фактором, який вплине на результат російсько-американських переговорів. Якщо Вашингтон і Москва узгодять основні спірні нині пункти, то припинення вогню буде в будь-якому разі, якщо ні - то й угода надрах не допоможе.
Що стосується ймовірності того, що після підписання угоди з надра Трамп почне якимось чином жорстко тиснути на РФ - то це питання поки що відкрите, про що пишуть і західні ЗМІ. Вони підтверджують, що у Вашингтоні активізувалося обговорення запровадження нових санкцій проти Росії для "примусу до миру".
Однак сам президент США ще рішення з цього приводу не ухвалив.
Сумніви, ймовірно, ті самі, що вже висловлювалися раніше - не факт, що ці санкції та інші заходи впливу спонукають Путіна пом'якшити позицію. Ефект може бути обернений - повний зрив переговорів, обнулення перспектив швидкого завершення війни, ще більше зближення РФ з Китаєм, різка ескалація у відносинах між США і Росією, аж до загроз Москви застосувати ядерну зброю.
Особливо ці ризики зростуть, якщо запровадження санкцій "доповнюватиметься" ще й деякими діями Києва на кшталт ударів по параду 9 травня на Червоній площі, на що вже кілька разів натякав Зеленський.
