Аналізуємо підсумки 1258-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Армія РФ продовжує охоплення Покровська з північного сходу, просунувшись Сухецьким, свідчить карта Deep State.
Також росіяни просунулися на півдні Донецької області біля Зеленого Поля – на стику із Дніпропетровською та Запорізькою областями.
Крім того, росіяни просунулися біля Лимана - в районі Торського. Судячи з карти, росіяни прорвалися в південну частину села, відрізаючи північну частину від основних позицій ЗСУ.
Російські військові паблики заявляють про захоплення прикордонного пункту "Гоптівка" у Харківській області. Про це пише також американський Інститут вивчення війни, вказуючи, що це не підтверджена інформація.
Українська влада заперечує втрату Гоптівки. Начальник Дергачівської військової адміністрації Задоренко підтвердив спробу штурму з боку РФ, але каже, що її відбили бійці 58-ї бригади та КПП залишається під контролем ЗСУ.
У Херсоні росіяни з суботи почали завдавати повітряних ударів по мосту, який пов'язує мікрорайон Острів з рештою міста. Міст сильно постраждав, хоча проїзд ним ще можливий.
Острів (чи Корабел) - це південно-західна околиця Херсона, найближча до лівого берега, отже, і до лінії фронту. Тому він відіграє велику роль у системі оборони ЗСУ. І туди й до того йшло багато прильотів та атак FPV-дронів.
Основне слабке місце Острова – це його логістика. Сухопутного зв'язку з містом немає, всі перевезення здійснюються мостом.
Таким чином росіяни, зважаючи на все, вирішили порушити логістику "острівного" угруповання ЗСУ, ускладнивши життя розрахунками FPV-дронів на лівому березі.
Ці атаки відбуваються на тлі активізації бойових дій на береговій лінії та островах, а також на тлі чуток про підготовку росіянами десанту на правий берег. Проте, чітких підтверджень намірів РФ найближчим часом провести таку операцію поки що немає.
Головком Сирський після поїздки на фронт повідомив, що "найскладніша ситуація" зараз на Покровському, Добропільському та Новопавлівському напрямках. За його словами, російські війська намагаються захопити ключові агломерації та активно атакують одразу на кількох ділянках.
Особливу увагу Сирський приділив тактиці росіян, яку він охарактеризував як "тотальне просочування". За його словами, російські штурмовики намагаються проникати в глиб української оборони малими групами, включаючи диверсантів, з метою вийти до Покровська.
Однак, як зазначає Сирський, "ці групи знищуються", а для боротьби з ними ЗСУ застосовують спеціальні протидиверсійні резерви.
Раніше британські ЗМІ написали про загрозу втрати Покровська Україною. Ситуацію навколо цього міста ми аналізували тут.
Говорячи про фронт загалом, Deep State пише, що в липні росіяни мали найвищі темпи просування в Україні за весь цей рік.
За минулий місяць російські війська просунулися на 564 кв. км. Це на 12 більше, ніж у червні. Також нинішній результат вищий, ніж усі місяці 2024 року – за винятком листопада, коли росіяни захопили 730 "квадратів".
Окремо паблік проаналізував ефективність російських штурмів - порівнявши скільки атак припало на кожен напрямок і скільки території при цьому було захоплено.
На Новопавлівському напрямку російські сили просунулися найбільше - 34% від загальної кількості за місяць, при цьому там пройшло лише 12% усіх штурмів. На Покровському та Сумському напрямках, навпаки, щоб досягти результату, штурми відбувалися частіше – відповідно 35% та 11% усіх атак при меншому захопленні території.
Західні аналітики називають кілька причин російського поступу. Головні з них - проблеми з піхотою та російськими дронами. І в цілому ситуація для ЗСУ "погіршуватиметься", пише у своєму аналізі військовий експерт Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі.
За словами Кофмана, українська оборона все частіше базується на "пористій лінії" з нечисленних точок опору, що допомагає просуванню росіян.
"Лінії утримуються трискладовими розрахунками з великими проміжками між ними", - пише Кофман і додає, що така конфігурація фронту стає вразливою для малих піхотних груп супротивника, які проникають у проміжки та, у разі успіху, закріплюються у тилу українських позицій.
На його думку, українська піхота вимотана та обмежена у можливостях маневру. Постійний вплив дронів та артилерії унеможливлює ротацію підрозділів.
"Деякі солдати перебувають на лінії понад 90 днів, і найчастіше шлях до позиції пішки займає кілька діб", - пише експерт.
Кофман зазначає, що негативний вплив на положення ЗСУ надає установка на утримання кожної ділянки за будь-яку ціну: "Головний винуватець - це політика утримання кожного метра, навіть в умовах майже повного оточення або невигідної місцевості". За його словами, українські командири змушені чіплятися за позиції, які неможливо утримати замість того, щоб відступати, зберігаючи ресурси та особовий склад.
При цьому російська армія пристосовується до поточної війни та нарощує переваги у ключових областях, пише Кофман.
За його словами, Росія наростила свої можливості щодо дронів - у чому раніше відставала від ЗСУ. Тепер підрозділи "Рубікон" – основний головний біль українських військ – діють по всій лінії фронту, завдаючи ударів, перехоплюючи українські БПЛА та порушуючи логістику.
"Підрозділи російських дронів стали краще організовані... і є найбільш обговорюваною проблемою на фронті", - пише Кофман.
Російська тактика вже відмовилася від масштабних механізованих наступів, роблячи ставку на малі групи та удари по логістиці. Ця форма тиску з часом може призвести до "раптових змін на фронті".
Причому, на думку експерта "зміна контролю над територією - індикатор, що запізнюється, і тому можливі переходи за схемою "поступово, а потім раптово"" (тобто, в якийсь момент фронт може "посипатися").
Україна також стикається з труднощами у роботі ППО. Хоча, на думку експерта, технічні рішення для боротьби з масованими атаками "Шахедів" вже існують, "питання залишається у забезпеченні ресурсів на їхнє розгортання".
Реформи командної структури, про які давно йшлося, лише недавно почали впроваджуватись. Україна ліквідує неефективні ланки управління, такі як ОТУ та тактичні групи, замінюючи їх корпусами. Однак, як підкреслює Кофман, "корпуси формуються поспіхом" і "їм доведеться командувати тими підрозділами, які вже знаходяться поруч, а не тими, що були приписані".
У технологічній сфері Україна зберігає окремі переваги, наприклад у використанні наземних безпілотників (UGV) для логістики та евакуації. Проте в інших напрямках вона відстає – зокрема, у сфері дальнобійних ударних систем. "Україна прагне закрити прогалину в боєприпасах на дальність 30-100 км та оперативних системах на 300+ км, більш ефективних, ніж дешеві дрони", - пише Кофман.
Незважаючи на інновації, українська оборона виявляється все більш перевантаженою та обмеженою у виборі. Армія діє знос за умов чисельного і ресурсного переваги противника. І загалом ситуація для ЗСУ погіршується.
Українські військові також пишуть про загрозу від російських дронів - особливо далекобійних/
До зими Росія запускатиме тисячі "Шахедів" на день, заявив The Times український командир батареї, що збиває дрони. "До зими ми бачитимемо тисячі "Шахедів" на день, а наш уряд тільки зараз починає шукати рішення. Ці рішення були потрібні ще вчора", - заявив військовий Одесит.
Також він розповів, що наразі "Шахеди" стали маневрувати, намагаючись ухилятися від перехоплювачів.
"Пару тижнів тому вони значно удосконалили "Шахед". Він відчуває, що на нього хтось нападає. Тепер вони ухиляються. Перед самим зіткненням починають маневрувати. Ми були першими, хто зіткнувся з цим, тому що збили дуже багато літаків. Вони випробували це на нас. Це нова проблема, яку ми намагаємося вирішити", - сказав він.
Зі слів солдатів Третього армійського корпусу, виробник перехоплювачів вже направив нове обладнання для протидії таким маневрам.
Особливу небезпеку становлять реактивні "Шахеди", які минулого тижня вперше атакували Київ. Вони можуть зруйнувати дев'ятиповерхівку до п'ятого поверху, заявив командир підрозділу розвідки ЗСУ Денис Ярославський.
Він підтверджує, що РФ намагається за рахунок реактивного двигуна збільшити бойову частину Шахеда з 50 до 90 кг. Раніше у ВСУ повідомили, що поки що збивати такі "Шахеди" Україні складно.
Безпосередньо боротьбою із "Шахедами" в Україні тепер займатиметься генерал-лейтенант Анатолій Кривоніжко, якого Зеленський призначив командувачем Повітряних Сил ЗСУ.
До цього Кривоніжко був майже рік (з кінця серпня 2024 року) виконувачем обов'язків командувача цього роду військ - після того, як було звільнено попереднього главу цього роду військ Олещук на тлі скандалу з першою втратою українського F-16.
Російські паблики сьогодні написали, що до нового головкому Повітряних сил мати та брат – росіяни із прикордонного району Білгородської області. Телеграм-канал Shot пише, що його мати нещодавно померла у Білгородській області. Там же у прифронтовій зоні у Кривоніжка залишився брат.
Про це повідомили і російські воїнкори. Вони пишуть, що з початку повномасштабного вторгнення РФ Кривоніжко не підтримував зв'язку з матір'ю та братом. За даними російських військових пабліків, сам Кривоніжко народився у Білгородській області у хуторі Гродюшин.
Україна цієї спорідненості не підтверджувала. Офіційної біографії Кривоніжка не публікувалося. У відкритих джерелах даних про його місце народження та сім'ю не зазначено.
Віткофф їде до Москви, Келлог до Києва
Між Росією та США очікується новий раунд переговорів. Він відбудеться напередодні 8 серпня – дедлайну, який встановив Трамп для припинення вогню.
До Москви до цієї дати приїде спецпредставник Трампа Уіткофф. Президент США заявив, що візит відбудеться у середу чи четвер, а російські ЗМІ говорять про середу 6 серпня. У Кремлі вже підтвердили візит, не уточнивши його дати.
Водночас до Києва, за даними українських медіа, прибуде інший представник Трампа – Келлог.
Трамп учора заявляв, що Віткоффа до Москви запросили самі росіяни. "Вони хочуть його побачити. Вони попросили про зустріч, тож подивимося, що з цього вийде", - сказав він.
При цьому особливо в успіх цієї поїздки президент США не вірить, оскільки він уже заявив, що запровадить санкції проти Росії після 8 серпня. Хоча й не впевнений у їхній ефективності.
"Будуть санкції, але, схоже, вони досить добре вміють їх обходити. Знаєте, це хитрі хлопці, і вони непогано справляються з обходом санкцій, тож подивимося, що буде... Ми зупинимо і цю війну. Якось ми її зупинимо. Це справді жахлива війна", - сказав Трамп.
Активізувався напередодні українсько-російський переговорний трек. За словами Зеленського, Умеров у вихідні поспілкувався з російськими представниками. Обговорювали підготовку нової зустрічі, повідомив президент.
"Серед ключових питань - продовження обмінів військовополоненими. Досягнуто домовленості про обмін 1200 осіб, ведеться робота над списками. Секретар РНБО доповів про комунікацію з російським представником. Також працюємо над тим, щоб розблокувати повернення наших цивільних осіб, - уточнюємо дані щодо кожного прізвища".
Зазначимо, що активізація переговорів – особливо між Росією та США – відбувається на тлі двох процесів.
Перший – прямий тиск США на Індію, щоб вона припинила закуповувати російську нафту. При цьому на вихідних багато ЗМІ - як індійські, так і західні - написали, що Індія таких рішень поки що не ухвалювала, і її НПЗ продовжують співпрацювати з Росією.
Загалом Нью-Делі не хоче платити більше за нафту, що неминуче, якщо відмовитись від російського палива. І роздратовані коментарі американських чиновників щодо Індії показують, що поки що позиція індійців не змінилася.
Враховуючи ще жорсткішу позицію Китаю з цього питання, поки неясно, чи наважиться Трамп на введення вторинних санкцій проти обох найбільших покупців російської нафти. І якщо ні, то які санкції проти Росії він застосує. А головне – що вони дадуть (вище ми писали, що в їхній ефективності сумнівається і сам Трамп).
Другий процес - "ядерна" суперечка Трампа і Медведєва, після чого президент США розпорядився направити "ближче до Росії" два ядерні підводні човни. Плюс до того він заявив, що США готові до ядерної війни з Росією. Щоправда, експерти вже заявили, що подібні погрози не мають сенсу, оскільки американські підводні човни з ядерною зброєю і так знаходяться постійно на бойовому чергуванні і, як і російські, будь-якої миті готові випустити ракети, якщо надійде наказ. Тобто "перенаправляти" човни нікуди не треба.
Однак, що є важливим, заява ця показує, що Трамп готовий втягнутися в гру на підвищення "ядерних ставок", яку вже давно проводить Москва.
З РФ регулярно звучать заяви про можливість ядерної війни з НАТО, якщо альянс перейде "червоні лінії". І, більше того, в Москві досить часто можна почути думку, що ситуацію у війні в Україні і в конфлікті із Заходом, що наростає, потрібно підвести до нової "Карибської кризи" - загрози ядерної війни. Тому що, за їхньою логікою, Захід у будь-якому випадку відступить і буде змушений погодитися з вимогами Росії, щоб не допустити ядерної війни, оскільки через Україну починати її ніхто до НАТО не хоче.
І сам Трамп раніше постійно говорив приблизно так само – про те, що в жодному разі не можна допустити ядерної війни з Росією, до якої, за його словами, підводила політика Байдена щодо все більшого залучення США до війни в Україні.
Але зараз, як бачимо, Трамп сам не проти "підняти ставки". Причому робить це в такій різкій формі, до якої Байден ніколи не вдавався і близько.
Безперечно, це може бути звичайним блефом. Варто згадати, як наприкінці 2017 року Трамп із трибуни ООН погрожував знищити Північну Корею, якщо та не зупинить свою ядерну програму. Ядерну програму КНДР за підсумком так і не було зупинено, Трамп за це Північну Корею не знищив, проте провів три зустрічі з Кім Чен Ыном, після чого розповідав які у нього з ним гарні стосунки.
Однак, не можна виключати і варіанта, що Трамп може спробувати зіграти з РФ у ту саму гру, в яку він грає з іншими країнами за торговельними тарифами, але тільки у випадку Росії з ядерною зброєю. Тобто, піти на ескалацію, щоб спонукати Москву на угоду. І, з урахуванням аналогічного настрою Кремля, це може справді підвести світ до повторення "Карибської кризи" 1962 року. Що саме несе величезну загрозу початку глобальної ядерної війни з катастрофічними наслідками для всієї планети. Тому що немає жодних гарантій, що цього разу двом країнам вдасться одна з одною домовитись як Хрущову з Кеннеді. Тому гра "на підвищення ядерних ставок" вкрай небезпечна. І було б добре, щоби від неї всі сторони максимально утрималися.
Докладніше про те, чи дійде справа до третьої світової війни, ми аналізували тут.
При цьому в експертному середовищі можна зустріти і зворотні прогнози - про те, що взаємні ядерні загрози США і РФ є прологом до швидкого завершення війни в Україні і до давно очікуваної "великої угоди".
Логіка цих прогнозів така: неможливо уявити, що Трамп готовий до ядерної війни на взаємне знищення з Росією через Україну. Тому, якщо він робить заяви про готовність до такої війни, то тільки для того, щоб потім досягти домовленості з Путіним і урочисто оголосити, що він "запобіг ядерному апокаліпсісу і врятував людство". Отже, за цією логікою, "угода близька".
За всієї привабливості такої теорії, до неї ті самі питання, що й до будь-яких інших прогнозів про швидку "угоду" щодо припинення війни в Україні: на яких умовах і на якій основі вона може бути укладена?
Ми вже писали, що теоретично може бути кілька ситуацій, за яких це стане можливим.
Перша - Путін відмовиться від своїх умов і погодиться на припинення вогню по лінії фронту, погодившись обмежиться тим, що отримає за це великі бонуси від США.
Друга - Китай та інші країни незахідного світу вчинять синхронний з Трампом тиск на Москву з метою спонукати її припинити бойові дії, оскільки не хочуть через РФ вступати в торговельну війну зі США після обіцяного Трампом запровадження 100% мит на покупців російської нафти та газу.
Третє - Трамп жорсткими методами змушує Київ вдатися до виконання російських умов перемир'я (чи хоча б виконати ключові їх).
Четверте - різка зміна ситуації на фронті та/або всередині України чи Росії, яка спонукає одну з сторін, що воюють, скоригувати своє ставлення до умов завершення війни.
П'яте - комбінація в тому чи іншому поєднанні всіх описаних вище умов (тиск США та Китаю на РФ, тиск США на Україну, бонуси від Трампа для Путіна, вплив змін ситуації на фронті, а також внутрішні політичні та соціально-економічні процеси), щоби прийти до великого компромісу про завершення війни.
На даний момент, однак, не один із цих сценаріїв не виглядає сильно реалістичним. При цьому є чимало ознак того, що йдеться не до компромісів, а зовсім в іншому напрямку – до ескалації протистояння.
Але ситуація перебуває у розвитку. Подивимося, чим завершиться візит Віткоффа до Москви, а також, що відбудеться після 8 серпня, коли закінчиться 10-денний ультиматум Трампа.
Бунти проти ТЦК у Вінниці та Миколаєві
На вихідних Україну потрясли одразу два прояви масового невдоволення через дії ТЦК - у Вінниці та Миколаєві.
У п'ятницю, 1 серпня, у Вінниці стався бунт біля стадіону "Локомотив", куди військові привезли близько сотні чоловіків, ймовірно, для проходження мобілізаційних процедур.
Це викликало різке обурення серед родичів – на місце прийшли жінки, які намагалися прорватися на територію, щоб звільнити своїх чоловіків та інші хлопці. Їм удалося вибити ворота, після чого почалися зіткнення з поліцією. Правоохоронці жорстко відтісняли протестувальників, затримували жінок та заштовхували їх у поліцейські автомобілі. Протестувальники скандували на адресу поліції образи та звинувачували її в насильстві. Водночас з'явилася інформація, що чоловіків, які перебувають на стадіоні, терміново вивозять іншим виходом.
Наступного дня поліція заявила, що причиною конфлікту стало виявлення одного з чоловіків, який перебуває у розшуку за ухилення від мобілізації. За версією силовиків, конфлікт спалахнув, коли група громадян та представників громадської організації вимагали відпустити затриманого. У повідомленні йдеться, що приблизно 80 людей виламали ворота і намагалися проникнути на територію, після чого до них було вжито "поліцейських заходів". Біля стадіону продовжилося чергування правоохоронців, а протестувальники не розходилися.
Поліція порушила кримінальну справу за статтею про захоплення державних будівель. П'ятеро чоловіків віком від 21 до 33 років було затримано, і їм суд призначив цілодобовий домашній арешт.
У неділю, 3 серпня, черговий інцидент стався у селі Бузьке під Миколаєвом.
За заявою Миколаївського обласного ТЦК, троє місцевих жителів, озброєних бітами та трубами, напали на співробітників військкомату, пошкодили автомобіль та завдали ударів військкомам. У відповідь один із представників ТЦК застосував травматичний пістолет, поранивши одного з нападників.
За версією поліції, все почалося зі спроби перевірки документів одного чоловіка. Він спробував втекти, сховався в магазині, а потім вступив у конфлікт із військовими, до якого втрутилися ще двоє. Постраждали обидві сторони, проводиться розслідування.
Також на вихідних у соцмережах розійшлося відео як чоловіки б'ють поліцейських у Києві, які разом із військкомами намагалися затримати хлопця.
Очевидно, що градус напруги у суспільстві через дії ТЦК зростає. А слідом за ним зростає і опір населення військкомам.
Крім посилення мобілізації та її методів, однією з причин цього може бути і ефект від акцій протесту на захист НАБУ. Люди побачили, що можна протестувати. Щоправда, на відміну від мітингів на підтримку антикорупційних органів, акції проти військкомів, як показав приклад Вінниці, поліція намагається припиняти жорстко. Однак, якщо такі акції проходитимуть у дедалі більшій кількості ресурсів української силової вертикалі для їхнього придушення може вистачити.
Справа Кузнєцова та Гайдая
У вихідні в Україні вибухнув ще один корупційний скандал.
НАБУ затримала нардепа від "Слуги народу" Олексія Кузнєцова, голову Мукачівської РДА Сергія Гайдая. Третім фігурантом є Андрій Юрченко, начальник Рубіжанської міської військово-цивільної адміністрації (Луганська область).
Їх та кілька інших фігурантів прозрівають у розкраданнях при закупівлі безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби. Суть схеми полягала у завищенні цін на контракти: до 30% суми поверталося організаторам у вигляді хабарів. У схемі, за даними слідства, брали участь також бізнесмени та військові (зокрема, чини Нацгвардії).
Загалом підозру оголошено шістьом особам. Їх звинувачують за статтями про присвоєння майна, отримання неправомірної вигоди, зловживання службовим становищем та участь в організованій злочинній групі.
Кузнєцова після обшуків та допитів його виключили з фракції, а Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді утримання під вартою з альтернативою застави у 8 мільйонів гривень. Також під домашній арешт відправлений Гайдай, який раніше був головою Луганської ОВА, а тепер звільнений також із Мукачівської РВА.
Гайдай і Кузнєцов, судячи з їхніх соцмереж, були близько знайомі і справді публікували пости, в яких повідомляли про передачу дронів та РЕБ військовим.
Але загалом їхнє затримання нагадувало кримінально-політичне шоу.
У другій половині суботи Зеленський повідомив про зустріч із головами НАБУ та САП, яких він раніше обмежив у повноваженнях, але потім після тиску вулиці та Заходу був змушений все повернути назад.
Зеленський написав, що НАБУ та САП викрили на хабарі нардепа, голів місцевих адміністрацій та військовослужбовців Нацгвардії.
Причому Зеленський подав цю зустріч як "доповідь" керівників НАБУ та САП у цій справі (хоча згідно із законом антикорупційні органи перед президентом про хід розслідування звітувати не повинні). Далі про суть справи повідомило саме НАБУ.
Незабаром уряд подав подання на звільнення Гайдая, а "Слуга народу" призупинило членство Кузнєцова. І Кабмін і партія президента заявили про повну підтримку та сприяння антикорупційним органам у їхньому розслідуванні.
Що тут незвичайного?
За останні роки це вже далеко не перший нардеп від "Слуги народу" та чиновник, яким НАБУ оголосило підозру. Причому, за деякими винятками (начебто екс-віце-прем'єра Чернишова), влада, як правило, ніяк їх не намагалася захистити.
Проте вперше з процесу було зроблено таке масштабне шоу, до якого було залучено все керівництво країни на чолі із самим Зеленським.
Чому?
У політичних колах є дві версії.
Перша – це піар-антикриз Зеленського, який після недавніх скандалів вирішив скористатися першою ж гучною справою, яку розслідувало НАБУ, щоби показати "нульову толерантність" до корупції зі свого боку, а заразом і "єднання" президента та антикорупційних органів. Мовляв, усі непорозуміння у минулому, "працюємо однією командою". Причому під керівництвом самого Зеленського, якому керівники антикорупційних органів "докладають про розслідування". Ця версія має і "конспірологічне" відгалуження, згідно з яким має місце якийсь "договорняк" між Зеленським і НАБУ – Бюро не чіпає найближчого оточення президента на кшталт Міндіча (який також, за даними ЗМІ, є фігурантом справ про дрони), а Банкова дає зелене світло на розслідування корупції більш низького рівня. Втім, жодних доказів цієї конспірології немає. Тим більше, що сама справа щодо Гайдая та Кузнєцова почала розслідуватися ще торік і тому ніяк не могла бути пов'язана з останніми подіями.
Друга версія – шоу було з боку Зеленського вимушеною спробою зберегти обличчя та показати "залученість до процесу". Хоча, розслідування йшло поза "наглядом" Банкової та щодо близьких до неї людей. Гайдай, як і раніше, залишався у фаворі Офісу президента – за даними ЗМІ його хотіли призначити найближчим часом головою ОВ в одну з областей. Кузнєцов також був не останньою людиною у системі влади – очолював Луганську обласну організацію СН. За цією версією, дізнавшись про підготовку підозри Гайдаю та Кузнєцову, Зеленський вирішив зобразити залученість до процесу і навіть спробувати показати, що він його очолює. Мета – не допустити ще більшої деморалізації команди та фракції "Слуга народу", які після того, як президент здав назад із законом про позбавлення повноважень НАБУ, перебувають у вкрай тривожному стані через побоювання, що і "за нами тепер прийдуть".
Але, в будь-якому разі, влаштоване шоу навколо затримання досить відомих представників владної команди, навряд чи внесе до цієї команди заспокоєння та впевненість у завтрашньому дні. Швидше ще більше посилить страхи за своє майбутнє.
Втім, як ми вже писали, на Банковій все ще можуть спробувати, згодом, нанести контрудар щодо НАБУ, САП та їхньої політичної групи підтримки, яка включає в себе насамперед представників грантових організацій та Петра Порошенка.
До закону про скорочення повноважень антикорупційних органів ВП навряд чи в найближчому майбутньому повернеться, але "знешкодити" ту частину НАБУ та САП, яка просуває справи проти найближчого оточення Зеленського (це люди колишніх керівників Бюро Ситника та Калужанського, зокрема, Скомаров, що курує).
Але для цього потрібно переконати Захід не перешкоджати її вирішенню.
І ключову роль у цьому плані відіграє тема "російського впливу на НАБУ", яка стала формальною причиною обмеження повноважень антикорупційних органів. Спочатку в неї, щоправда, особливо не повірили ні на Заході, ні всередині України. Однак ВП може спробувати до цих звинувачень повернутися, доводячи європейським партнерам, що "російська агентура проникла в НАБУ і намагається розгойдати ситуацію всередині країни, дискредитуючи президента". Грубо кажучи, спробувати довести, що НАБУ прослуховувало квартиру Міндіча не для того, щоб викрити корупційні схеми, а щоби підслухати розмову верховного головнокомандувача і передати інформацію Росії.
З цієї точки зору важливо стежити за розвитком справи детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, якого було відправлено до СІЗО за підозрою у співпраці з РФ і досі там перебуває (за даними ЗМІ саме він прослуховував квартиру Міндіча).
Це вже викликає занепокоєння у групи підтримки НАБУ, яка вимагає його випустити якнайшвидше, а справи проти детективів закрити як фальсифіковані. Але поки влада це робити не поспішає.
Також не варто забувати, що в законі про повернення повноважень НАБУ та САП закладено норму про те, що протягом півроку СБУ перевірятиме їхніх співробітників на предмет співпраці з РФ, що також дає Банковій певні можливості для розвитку теми "держави в НАБУ".
Ще один важливий індикатор – хід справи проти звинуваченого у держзраді нардепа Федора Христенка, якого, судячи з оприлюднених матеріалів справи, у СБУ позиціонують як зв'язуючу ланку між російськими спецслужбами та детективами НАБУ, включаючи згаданих вище Скомарова та Магамедрасулова. Згідно з інформацією з відкритих джерел, на момент оголошення йому підозри Христенко жив у Дубаї. Якщо він там перебуває досі, то Банкова може спробувати його звідти якимось чином дістати та привезти до України, щоби домогтися від нього свідчень проти детективів НАБУ.
Загалом протистояння навколо антикорупційних органів може продовжитися і надалі.
