Чи вигідне для Росії припинення вогню?
У противників перемир'я в Україні та Росії за понад три роки війни накопичилося багато аргументів, які вони регулярно висловлювали.
Але оскільки в Києві припинення вогню після вчорашніх домовленостей у Джидді вже оголосили не капітуляцією, а перемогою та його критика різко стихла, то тепер на перший план виходить питання реакції Росії на пропозицію про перемир'я.
Тому розберемо основні аргументи російських противників припинення вогню лінією фронту, і навіть наведемо аргументи прибічників перемир'я.
1. Росія володіє ініціативою на фронті, а тому перемир'я буде на руку лише Україні як слабкішій стороні.
Росія зараз справді володіє ініціативою на фронті. Російські війська наступають. Однак поступ дається ціною великих втрат. І якщо подивитися на динаміку за останні місяці, то наступ РФ поступово згасає. У листопаді було захоплено 730 квадратних кілометрів території, у грудні – 394, у січні – 325, у лютому – 192. Виняток становить прорив української оборони на початку березня у Курській області. Так, це стало великою перемогою Росії та тяжкою поразкою України. Проте основна частина українських військ, хоч і не без втрат, спромоглася уникнути оточення, найбільш боєздатні частини звідти виведені. ЗСУ здійснили приблизно той же маневр, що й російські війська у 2022 році під час відступу у Харківській та Херсонській областях. Загалом зараз не можна говорити, що одна зі сторін має відчутну перевагу на полі бою. При цьому у ключовій сфері, яка визначає хід війни, – виробництві та застосуванні дронів – Україна та РФ йдуть буквально врівень. І зараз немає ознак того, що українська армія перебуває на межі втрати боєздатності та обвалу фронту. Так, таке може статися в майбутньому, якщо Україна не вирішить проблеми з поповненням армії або знову розпочнуться перебої із західною допомогою. Але проблеми можуть розпочатися й у російської армії, якщо вона в якийсь момент не зможе поповнювати свої втрати за рахунок притоку новобранців, а з можливостями бюджету фінансувати війну наростатимуть проблеми. У такому разі доведеться оголошувати мобілізацію, переводити економіку повністю на військові рейки, затягувати пояси населенню та йти на інші надзусилля, які можуть похитнути внутрішню стабільність у РФ. Тобто зараз війна йде не у форматі маршу Червоної армії на Берлін, а у форматі війни на виснаження, в якій ризики великі для обох сторін.
2. Перемир'я стане перепочинком, щоб Україна нагромадила сили та атакувала Росію. Це лише пауза перед новою війною.
По-перше, накопичувати сили під час паузи будуть обидві країни. По-друге, ймовірність припинення перемир'я через 30 днів або пізніше з ініціативи України близька до нуля, за винятком випадку, якщо раптом почнуться великі потрясіння всередині РФ. У будь-якому іншому випадку вихід України з перемир'я та напад на російські позиції стане для Києва катастрофою. Головна проблема РФ із вторгненням 24 лютого 2022 року полягала в тому, що воно виглядало для багатьох у світі (і не тільки на Заході) як абсолютно божевільна, неспровокована агресія. Якщо буде укладено перемир'я і потім із нього вийде Україна, відновивши бойові дії, то агресором виглядатиме вже вона. Так, напевно, Великобританія та Франція, а можливо, деякі інші європейські країни підтримають Київ. Але ймовірність того, що його підтримає Дональд Трамп, є мінімальною. Реакція США може бути навіть жорсткішою, ніж просто зупинка постачання зброї. Ймовірно запровадження санкцій та інші примусові заходи. Однозначно на боці РФ будуть країни глобального Півдня. За таких умов Київ опиниться під загрозою міжнародної ізоляції та повного розгрому. Та й взагалі важко уявити, щоб будь-яка українська влада вирішила після укладання перемир'я потім його перервати та розпочати війну з ядерною державою, поставивши під загрозу саме існування України.
Як відомо, в Україні висувають аналогічні аргументи щодо того, що перемир'я використовуватимуть росіяни для накопичення сил, щоб потім розпочати нову війну. Однак якщо в Україні не станеться внутрішня смута і ЗСУ збережуть боєздатність, то ймовірність цього невелика через вже описані вище причини: порівнянний потенціал двох армій, який унеможливлює швидкий успіх однієї з них. І новий наступ РФ закінчиться приблизно так само, як наступ у травні минулого року у харківському прикордонні – захопленням максимум кількох сіл.
3. Навіть якщо перемир'я триватиме довго і нова велика війна не почнеться, то реального світу все одно не буде, як його не було після Мінських угод, а Україна вестиме гібридну війну проти Росії.
Купірувати загрози гібридної війни Росія може значно меншою ціною (і в життях, і в грошах), ніж зараз на фронті в ході повномасштабної війни. Крім того, знову ж таки, гібридна війна стане катастрофою насамперед для самої України. Тривала гібридна війна у форматі тієї, яка велася на Донбасі з березня 2015 до лютого 2022 року, буде значним негативним чинником для прикордонних російських та захоплених українських територій. І дуже значущим негативним чинником для життя людей по всій території України. Масштаб шкоди, яку в рамках гібридної війни може завдати Україна Росії, не можна порівняти з тим, що може завдати Росія Україні. Чи може ЗСУ час від часу запускати безпілотники по РФ? Може. Але у відповідь Росія винесе ракетними ударами українські родовища газу та пару електростанцій із підстанціями на додачу. Скільки інвесторів вкладатимуть гроші в країну, яка перебуває під загрозою постійних обстрілів? Про яку інтеграцію з ЄС зможе йтися? 10 років такої гібридної війни – і українська державність ризикує опинитися на межі краху. Виходячи з цього, для України вигідно підтримувати нормальні та стабільні відносини з РФ, а не перебувати з нею в стані вічної війни (гібридної і тим більше звичайної), що загрожує згубними наслідками для країни. Саме тому є ймовірність, що Київ, хай і не одразу, але піде на підписання повноцінного мирного договору з Москвою, щоби нормалізувати відносини. А до цього ситуація на лінії розмежування буде не як на Донбасі у 2015-2022 роках, а як на кордоні з Кримом у 2014-2022-му. Тобто тихий. Якщо тишу не почнуть порушувати самі росіяни.
4. Перемир'я не зніме з Росії санкції.
По-перше, може й зняти. У рамках угоди Москва може спробувати від Трампа (і навіть від ЄС) скасування частини санкцій. По-друге, навіть якщо санкції одразу не знімуть, припинення бойових дій створить передумови для поступового скасування їх у перспективі кількох років і в цілому для нормалізації відносин РФ зі США та іншими країнами Заходу. Поки йде війна, про зняття санкцій точно не може бути й мови.
5. Перемир'я дозволить Володимиру Зеленському зберігати свою владу нескінченно довго.
Справді, Банкова може спробувати провернути схему: не оголошуємо вибори до підписання мирного договору із гарантіями безпеки. Тобто невиразно довго. Але це може викликати як сильний внутрішній, так і зовнішній опір. Усередині країни багато хто незадоволений Зеленським. Зараз це невдоволення не виявляється сильно не лише через страх перед репресіями, а й через прагнення не розгойдувати човен у країні, що воює, щоб не грати на руку РФ. Якщо бойові дії припиняться, цей стимул зникне. Насамперед це стосується армії, де настрої щодо Зеленського дуже неоднозначні. Також далеко не очевидно, що США та Європа не ставитимуть питання про вибори. Так, сьогодні Зеленський користується громадської підтримкою європейців. Але тільки тому, що вони не хочуть підігравати Путіну та Трампу. Якщо війна припиниться, і ставлення може змінитися. На Заході не лише серед трампістів, а й у ліволіберальних колах до Зеленського завжди було дуже скептичне ставлення.
6. Перемир'я означатиме, що Україна остаточно перетвориться на антиРосію, закріпиться націоналістичний тренд, російська мова і будь-які симпатії до Росії придушуватимуть, ми зрадимо російських людей, які чекають на звільнення.
Головне, що сприяє перетворенню України на антиРосію та закріпленню націоналістичного тренду, - це війна, що триває. Поки вона йде, все, що має якесь відношення до Росії та російської культури, будуть пригнічувати, а тих, хто ще відчуває симпатії до РФ, відправлять у в'язницях у рамках виконання співробітниками СБУ планових показників боротьби з проросійською агентурою. І лише припинення війни дає шанс на те, що ці процеси зупиняться або повернуться назад. Не виключено, що цей шанс і не реалізується, але він, принаймні, буде. Що стосується тих, хто чекає на звільнення російських людей, то навіть "найросійськіші", які живуть, наприклад, у Краматорську, Запоріжжі чи Харкові, насамперед не хочуть, щоб їхні рідні міста в процесі "визволення" знесли з лиця землі, як Бахмут чи Авдіївку. Або щоб вони, поїхавши зі своїх будинків під обстрілами, вже ніколи не змогли повернутися назад, бо не пройдуть фільтрацію у Шереметьєво.
7. Перемир'я буде поразкою Росії, оскільки не виконані цілі "СВО".
Для Росії завершення війни шляхом перемир'я лінією фронту та за умови повного витіснення ЗСУ з Курської області буде військовою перемогою: завоюванням частини території сусідньої держави без втрати власної. Так, можуть виникнути питання до того, якою ціною і чи коштувало воно того. Але з формального погляду це буде перемогою. Щодо озвучених Путіним у червні 2024 року умов завершення війни, включаючи передачу чотирьох областей та офіційне визнання Україною їхньої російської юрисдикції, то в момент укладання перемир'я по лінії фронту вони не будуть виконані і, природно, немає жодних гарантій, що їх виконають потім. Однак, як свідчать усі опитування, більшість росіян підтримують припинення вогню. Отже, якщо Путін виступить за перемир'я, вони не сприймуть це як поразку Росії, а навпаки, вважатимуть перемогою. Також навряд чи це сприймуть як поразку РФ найбільші світові гравці, адже Росія збереже свої завоювання і зможе вийти з виграшем із дуже складної для себе ситуації протистояння із Заходом. Крім того, частину озвучених Путіним умов цілком реально виконати після укладання перемир'я, а саме блокування вступу України до НАТО та зняття санкцій. Та й щодо мирної угоди з Києвом, як писалося вище, шанси не нульові. Тим більше, що Марко Рубіо сьогодні заявив про якісь територіальні поступки, які обговорювали з Україною.
Тобто додаткові умови ще можна обговорювати, але загалом перемир'я для Росії, виходячи із нинішньої ситуації, - це гарна угода. І не тільки з точки зору очевидних моральних аспектів (завершаться війна і руйнування, припинять гинути люди), але і з цинічно-політичних : війна закінчується на переможних умовах зі збереженням контролю над захопленими територіями, мінімізуються величезні ризики, які для Росії несе затягування війни, розв'язуються руки для більш активної роботи.
Але яке рішення ухвалить Путін, наразі невідомо. Ймовірно, що його визначать відповіді кілька запитань. Перший: що готовий запропонувати Трамп в обмін на згоду Путіна на припинення вогню (скасування санкцій тощо) і чи чимось йому загрожуватиме у разі відмови. Друге: чи вважає Путін досяжними зазначені ним раніше цілі без надзусиль з боку Росії (мобілізація, повний переведення економіки на військові рейки, затягування поясів населенню тощо). Третій: якщо не рахує, то чи готовий він на такі надзусилля.
Найближчим часом американці мають викласти Москві пропозиції про перемир'я. Після чого ми й почуємо відповідь Путіна.
