Висунення спеціальним посланником з питань України генерала Кіта Келлога, мабуть, найчіткіший, з моменту виборів, сигнал від Трампа, який він бачить свою політику щодо війни.
Келлог, як ми вже писали, відомий тим, що пропонує завершення війни по лінії фронту через примус Києва та Москви до переговорів, а також зняття з порядку денного питання вступу України до НАТО.
І висування Келлога вказує на те, що саме у цьому напрямі мислить і сам Трамп.
Звичайно, до моменту інавгурації залишається ще майже два місяці і за цей час може багато статися. І позиція Трампа також може змінитися. Тим більше, що в самій Республіканській партії є чимало прихильників іншого підходу - продовжувати підтримку України в тому ж режимі або навіть збільшити її, а не схиляти Київ до якнайшвидшого завершення війни.
Однак час, що минув з виборів у США, показує, що прихильників цієї точки зору Трамп від себе якраз віддаляє. Наприклад, він прямо заявив, що колишнього держсекретаря Майка Помпео (одного із представників «партії війни» серед республіканців, на якого робила особливу ставку Банкова) у його команді не буде. Не виправдалися й очікування, що мали місце в Києві, що спецпосланцем по Україні призначать соратника Помпео Хука.
Як бачимо, зараз Трамп висуває на ключові посади, від яких так чи інакше залежатиме політика щодо України, прихильників якнайшвидшої зупинки війни.
І це створює непросту дилему для української влади, яку вибрати стратегію, якщо Трамп запропонує саме такий варіант (завершення війни по лінії фронту та мораторій на вступ України до НАТО).
Сьогодні екс-міністр закордонних справ Кулеба заявив, що Зеленський не погодиться завершити війну по лінії фронту, фактично залишивши Росії захоплені нею території, навіть якщо США загрожуватимуть припинити допомогу (що, за оцінкою екс-міністра, може призвести до обвалу фронту, про що раніше говорив і президент України ).
Однак таке трактування виглядає дивно. За логікою Кулеби виходить, що у Зеленського віддадуть перевагу "обвалення фронту", що призведе до ще більшої втрати територій, а не варіант завершення війни по лінії фронту, при якому втрати території будуть значно меншими, ніж у разі продовження війни в умовах зупинки американської допомоги.
Не зовсім зрозуміло, навіщо українській владі так чинити - з урахуванням того, що населення, судячи з останніх опитувань, дедалі більше схиляється до переговорів і навіть територальних поступок задля зупинення війни. І навряд чи кинеться "зносити" президента, якщо він такий варіант затвердить.
Крім того, якщо Трамп справді поставить питання рубом - або переговори зі зупинкою війни, або припинення допомоги, простір для маневру у Зеленського може стати зовсім невеликим, оскільки за відсутності американської допомоги умови завершення війни для Києва стануть набагато гіршими, ніж припинення вогню по лінії фронту.
Тому далеко не факт, що Зеленський жорстко піде у відмову, а не погодиться із пропозицією Трампа.
Щоправда, ще важливе питання - чи погодиться з цією пропозицією Кремль, офіційно заявлені умови закінчення війни якого, як і офіційні українські умови, не мають на увазі завершення війни по лінії фронту (Путін, нагадаємо, вимагає передачі йому всієї території чотирьох областей України - Донецької, Луганській, Запорізькій та Херсонській).
Втім, якою буде реакція Кремля на пропозиції Трампа про завершення війни, якщо воно надійде, залежатиме від багатьох чинників. У тому числі й від позиції партнерів РФ із країн Глобального півдня (більшість із них підтримують якнайшвидше завершення війни), а також від ситуації на полі бою на момент інавгурації президента США.
Останній момент, звісно, впливатиме і на позицію Києва.
